Два крика, пронизывающие время: осуждающих и осужденного (Мар.15:7-41).

Уродство,боль и смерть служат человеку наказанием за грех. Но, что меня удивляет в этоммире, - люди не просто рождаются или становятся уродами, они других делаютуродами. Когда в обществе появляется «белая ворона», возникает паника, хаос,беспокойство. Толпа не может смириться, пока «белая ворона» не станет такойже  черной, как все, или не исчезнет.Более того, она приложит все свое умение, искусство и силу, чтобы уничтожить«выскочку». «Дьявол начинается с пены на губах ангела, вступившего в бой засвятое и правое дело», - сказал когда-то Померанц. И к правосудию буйной толпывзывать бесполезно…. Ведь, осужденный большинством, естественно является толькозлодеем.

Вже дві неділі поспіль в нашій церкві «Чисте серце» (с.Здвижівка) студенти ІПЦС мають можливість проповідувати Слово Боже. В Інституті вони вчаться тому, як треба проповідувати, а результати цього навчання стають видимими за церковною кафедрою. Як пастору церкви, подібне поєднання навчання та практики мені дуже подобається, та й загалом наша громада дуже рада, що ми можемо служити студентам, допомагаючи їм зміцнятися в служінні Слова.

Минулої неділі проповідував студент Валентин, в минулому чемпіон України з боксу. Це дивно, поміркуйте самі, адже тільки Ісус може з боксера зробити проповідника! Валентин поділився історією про віру ханаанеянки, що записана у 15 розділу Євангелії від Матвія. У своїй проповіді він зробив акцент на тому, що Ісус часто випробовує нашу віру, Він заглядає просто в саме серце, бажає показати нам справжній мотив наших прохань і молитов. Випробовуючі нашу віру, Господь мов би дме вітром у наше серце, як це записано у П.Пісн.4:16 «Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі!», Але те які пахощі потечуть з нього під час випробувань залежить від чистоти нашого серця й від нашої довіри Господеві.

Ми цінуємо  відносини один з одним і відносини з випускниками інституту. Через ці цінності ми – студенти і викладачі, разом з пастором Рьотіногом подорожували один тиждень у Західній Україні, а саме Закарпатській і Львівській обл. Наша подорож була дуже насиченою і різноманітною.

В перший день ми подолали відстань у майже 1000 км і дістались села Поляна Закарпатської області. Ввечері місцеві брати організували сауну, і це був добрий час, де викладачі і студенти були єдині у хорошому проведенні дозвілля.

На другий день нам випала добра можливість поїздити на лижах і кожен отримав незабутні відчуття, тому що майже усі вперше стояли на гірських лижах і для більшості братів вдалося перемогти страх і невміння.

Але саме цікаве нас чекало у цей день ввечері, ми побували на циганському зібранні, де разом могли славити Господа Ісуса. Це були незабутні години. Спостерігаючи в яких убогих, мізерних, стиснутих умовах живуть ці люди, і незважаючи на це славлять Господа, ми ще більше почали цінувати тими добрими умовами які нам подарував Господь. Бо ми нічим не кращі за них, але Божа благодать до нас є велика!
    У третій день нашої подорожі ми проводили молодіжну конференцію в центральній церкві міста Ужгород. Було приблизно 150 молодих людей які слухали як краще досліджувати Писання і проводити час з Богом, також як ефективніше займатись соціальним служінням. 

На четвертий день ми відвідали три церкви де приймали активну участь у служіннях, а саме в місті Хуст і Ужгород.                                   В понеділок – це був наш п’ятий день подорожі ми провели молодіжне служіння в місті Дрогобич Львівської області. На ньому були присутні до 150 людей які могли почути заклик про розвиток своїх духовних дарів, про освіження своїх щоденних відносин з Господом.
    На шостий день нашої подорожі ми побували у місті Львів, де в першій половині дня мали гарну екскурсію по історичній частині міста, відвідали музей зброї, усім братам дуже сподобався Львів, бо вони в перше бачили його красу. Ввечері ми проводили молодіжне спілкування у центральній церкві де було більше 100 молодих людей. Вони слухали проповідь про сексуальність і як з нею правильно поводитись, а також історію про сліпого з Євангелії від Луки 18.

Після цього у нас була спільна вечеря з випускниками нашого інституту, деяких з них ми не бачили багато років. Тому це була особлива тепла зустріч і ми побачили як брати виросли за ці роки під керівництвом Господа і несуть різноманітні служіння в церквах. Також ми побачили, що вони скучили за атмосферою братства яку вони переживали навчаючись в нашому інституті і це була чудова нагода щоб вони могли ще раз згадати і прагнути до служіння один одному і єдності.
    Наступного дня ми з почуттям виконаної справи повертались додому в Ірпінь. Ми провели дуже добрий час в спілкуванні, служінні і це послужило для нас ще більшим розумінням один одного і усвідомленні, що нам потрібно ще багато в чому змінюватись і розвивати свої дружні стосунки один з одним, також цінувати більше те, що ми маємо, бо часто ми це приймаємо як ніби  все так і має бути, не цінуючи і не усвідомлюючи, що усі ці добрі можливості які у нас є, це велика благодать Божа яка проявляється до нас.
 

Институт, это время моих перемен! Благодаря ему у мня появилоcь желание служить Богу на полную! ) У каждого человека есть вещи которые влияют на его жиз и меняют ее кординально, так вот одним из таких вещей для меня был Институт и учеба в нем!

Ігор Ф.