Ми цінуємо  відносини один з одним і відносини з випускниками інституту. Через ці цінності ми – студенти і викладачі, разом з пастором Рьотіногом подорожували один тиждень у Західній Україні, а саме Закарпатській і Львівській обл. Наша подорож була дуже насиченою і різноманітною.

В перший день ми подолали відстань у майже 1000 км і дістались села Поляна Закарпатської області. Ввечері місцеві брати організували сауну, і це був добрий час, де викладачі і студенти були єдині у хорошому проведенні дозвілля.

На другий день нам випала добра можливість поїздити на лижах і кожен отримав незабутні відчуття, тому що майже усі вперше стояли на гірських лижах і для більшості братів вдалося перемогти страх і невміння.

Але саме цікаве нас чекало у цей день ввечері, ми побували на циганському зібранні, де разом могли славити Господа Ісуса. Це були незабутні години. Спостерігаючи в яких убогих, мізерних, стиснутих умовах живуть ці люди, і незважаючи на це славлять Господа, ми ще більше почали цінувати тими добрими умовами які нам подарував Господь. Бо ми нічим не кращі за них, але Божа благодать до нас є велика!
    У третій день нашої подорожі ми проводили молодіжну конференцію в центральній церкві міста Ужгород. Було приблизно 150 молодих людей які слухали як краще досліджувати Писання і проводити час з Богом, також як ефективніше займатись соціальним служінням. 

На четвертий день ми відвідали три церкви де приймали активну участь у служіннях, а саме в місті Хуст і Ужгород.                                   В понеділок – це був наш п’ятий день подорожі ми провели молодіжне служіння в місті Дрогобич Львівської області. На ньому були присутні до 150 людей які могли почути заклик про розвиток своїх духовних дарів, про освіження своїх щоденних відносин з Господом.
    На шостий день нашої подорожі ми побували у місті Львів, де в першій половині дня мали гарну екскурсію по історичній частині міста, відвідали музей зброї, усім братам дуже сподобався Львів, бо вони в перше бачили його красу. Ввечері ми проводили молодіжне спілкування у центральній церкві де було більше 100 молодих людей. Вони слухали проповідь про сексуальність і як з нею правильно поводитись, а також історію про сліпого з Євангелії від Луки 18.

Після цього у нас була спільна вечеря з випускниками нашого інституту, деяких з них ми не бачили багато років. Тому це була особлива тепла зустріч і ми побачили як брати виросли за ці роки під керівництвом Господа і несуть різноманітні служіння в церквах. Також ми побачили, що вони скучили за атмосферою братства яку вони переживали навчаючись в нашому інституті і це була чудова нагода щоб вони могли ще раз згадати і прагнути до служіння один одному і єдності.
    Наступного дня ми з почуттям виконаної справи повертались додому в Ірпінь. Ми провели дуже добрий час в спілкуванні, служінні і це послужило для нас ще більшим розумінням один одного і усвідомленні, що нам потрібно ще багато в чому змінюватись і розвивати свої дружні стосунки один з одним, також цінувати більше те, що ми маємо, бо часто ми це приймаємо як ніби  все так і має бути, не цінуючи і не усвідомлюючи, що усі ці добрі можливості які у нас є, це велика благодать Божа яка проявляється до нас.
 

Институт, это время моих перемен! Благодаря ему у мня появилоcь желание служить Богу на полную! ) У каждого человека есть вещи которые влияют на его жиз и меняют ее кординально, так вот одним из таких вещей для меня был Институт и учеба в нем!

Ігор Ф.

Как часто, проходя улицами шумного города, в плену всех неотложных дел, суеты, мы не замечаем тех, кто нуждается в нашей помощи, кто ищет того, кто мог бы хотя бы выслушать их просьбу, улыбнутся и сказать что-то ободряющее в ответ. Я о тех людях, которые  по каким –то причинам оказались на улице, лишившись жилья и всего необходимого для жизни, о тех людях, которые не смогли устоять в этой жизненной борьбе и их снесло течением, о тех, кого презирают в нашем обществе, на которых попросту ставят «крест» и называют бомжами.

Я до сих пор не могу забыть о той встрече с таким человеком, которую Бог дал мне на прошлой неделе. Я стоял на остановке, ожидая маршрутку.  Ко мне подошел человек, он  попросил сигарету.  Я  дал понять, что не курю, но на этом наш разговор не закончился. Анатолий начал задавать вопросы, на которые сложно дать простые ответы. Он спрашивал, почему на земле сколько несправедливости, горя и зла, почему люди такие жестокие. На его глаза накатились слезы когда он рассказывал о том, что произошло с ним и как он оказался на улице. Я не мог равнодушно это слушать.

Після курсу про дошлюбні стосунки і сімейне життя:

Расставил все по местам, на счет семейной жизни. Понял почему брак так важен для веруючих людей, ведь любовь нам дает Бог, Он ее подпитывает и в семье. 

Сергей, 19 лет